Кіста Бейкера

Кіста Бейкера, також відома як кіста підколінної ямки, являє собою заповнений рідиною мішок, який утворюється в задньому відділі колінного суглоба між напівмембранозним та литковим м’язом
У дорослих кісти Бейкера мають тенденцію формуватися у зв’язку з дегенеративними станами колінного суглоба. Однією з найбільш поширених причин є дегенеративне пошкодження меніска і хряща. Запальні артрити також є відомими причинами утворення підколінної кісти. Пошкоджений меніск служить одностороннім клапаном, а екструдована синовіальна рідина локалізується і консолідується з утворенням в’язкого гелеоподібного матеріалу, з можливістю розширюватися в розмірах.
Кіста Бейкера найчастіше зустрічаються у дорослих у віці від 35 до 70 років Оскільки вона при малих розмірах безсимптомна, то найчастіше виявляється випадково при фізикальному огляді або дообстеженні (наприклад, МРТ у дорослого з підозрою на остеоартрит).
Формування і підтримка кісти Бейкера може відбуватися за рахунок секвестрації синовіальної рідини в підколінній ямці, внаслідок клапанного ефекту між суглобом і кістою (контролюється литково-напівмембранозним м’язами при згинанні та розгинанні коліна.
Біль від кісти часто посилюється при підвищеній активності і може перешкоджати повному згинанню або розгинанню в колінному суглобі.У міру збільшення кіст Бейкера вони можуть здавлювати навколишні судини, що призводить до набряку нижніх кінцівок в результаті обструкції вен. Якщо кіста спонтанно розривається з міграцією в литковий м’яз, це може привести до різкого болю, напруженному набряку гомілки, почервонінню шкіри, та позитивному симптому Хоманса – подібно до того, що можна очікувати у пацієнта з тромбофлебітом або тромбозом глибоких вен (ТГВ).
Лікувати кісти Бейкера зазвичай не потрібно, якщо пацієнт не має симптомів. Варто нагадати, що в більшості випадків дане утворення не є самостійним захворюванням, а наслідок дегенеративного пошкодження менісків і остеоартриту, тому лікування в першу чергу спрямоване саме на ці недуги, що допомагає зменшити накопичення синовіальної рідини і розширення кісти.
У випадках прогресуючого збільнення та загрози здавлення судин, виконується відкрите висічення через задній доступ до колінного суглобу.
Важливо відзначити, що ризик рецидиву кісти підвищується з прогресуванням остеоартриту