В основі розвитку болю в області надколінка найчастіше лежить невідповідність між анатомо-фізіологічними можливостями конкретного колінного суглоба та висуваємих до нього вимог. За даними літератури, найчастіше на біль в області надколінка скаржаться футболісти, далі важкоатлети, бігуни і стрілки. Підвищені професійні навантаження на ноги в повсякденному житті також збільшують ризик виникнення больового синдрому. Анатомічними передумовами до розвитку дисфункції в пателло-феморальному суглобі (з’єднання між надколенником і стегнової кісткою) є сплощення виростків стегнової кістки, високе або низьке положення надколінка, надмірне вроджене відхилення гомілки назовні (вальгусное відхилення), м’язовий дисбаланс і деформації нижньої кінцівки. Навантаження на колінний суглоб визначають тип, тривалість і кількість фізичної активності.
Тривалі підвищені навантаження призводять до гіпертрофії м’яких тканин – медіо- і інфра-пателлярний складок, жирового тіла Гоффа, тендиніту зв’язки надколінника і сухожилля чотириголового м’яза стегна, а також до прискореного стирання хрящового покриву.
При наявності дисплазії в пателло-феморальному суглобі створюються умови для надлишкового зміщення надколінка назовні, в положення підвивиху, під дією чотириголового м’яза. В такому випадку в умовах перевантаження поступово може сформуватися нестабільність надколінка і його атравматичний вивих. Крім того, в умовах дисплазії потрібно значно менше сильного зовнішнього травмуючого впливу, що приводить до вивиху надколінка, ніж в умовах нормальної анатомії.
Після гострого вивиху надколінка розривається його основний стабілізатор – медіальна пателло-феморального зв’язка, після чого виникає виражена нестабільність надколінка з частими атравматичними вивихами.
Лікування проблем в області надколінка має бути направлено на відновлення динамічного балансу і стабільності в пателло-феморального суглобі. В умовах нормальної анатомії показано консервативне лікування – зміна характеру фізичних навантажень, фізіотерапія, носіння спеціальної пов’язки, іноді – артроскопічна ревізія, резекція гіпертрофованих м’яких тканин і нестабільних фрагментів хряща.
В умовах наявної хронічної нестабільності, особливо на тлі дисплазії, показана стабілізація надколінка – відновлення медіальної пателло-феморального зв’язки.
Принцип методики полягає в наступному: через розріз в 1,5 см оголюється внутрішня частина надколінка в місці кріплення зв’язки, в це місце встановлюється два якірних фіксатора, до них прикріплюється сухожилля полусухожильной м’язу, а в області внутрішнього виростка стегна сухожилля кріпиться за допомогою розсмоктуючого гвинта. Надійна фіксація трансплантата виконана при цій методиці дозволяє швидку активізацію пацієнта, виписку на другу добу і активне заняття спортом через три – чотири місяці.
