-це патологічний стан, що виникає в ході порушення анатомічної цілісності стегнової кістки в області шийки стегна.
Є однією з частих травм у жінок в постменопаузі, в більшості випадків обумовлений остеопорозом, вкрай погано піддається консервативному лікуванню.
Перелом можливий при падінні з висоти власного зросту – наприклад, досить невдало спіткнутися або посковзнутися.
Як правило, травма розвивається внаслідок ударної дії, паралельного осі кінцівки – наприклад, при падінні на розігнуту ногу, коли коліно не амортизуєудар. Також причиною травми може бути удар в області тазостегнового суглоба, перпендикулярний осі кінцівки, але, як правило, така травма супроводжується пошкодженням кісток таза.
Які скарги ?
Травма призводить до неможливості опори на зламану ногу, виникає сильний біль при спробах статичного навантаження. Виникає синдром ”прилиплої п’яти”, коли хворий не може підняти стопу на хворій нозі та з‘являється надмірна зовнішня ротація травмованої кінцівки.
Методи діагностики
Діагноз виставляється на підставі:
- Скарг. Хворий відзначає неможливість осьового навантаження на пошкоджену кінцівку, біль в паху, в області тазостегнового суглоба (пізніше біль може віддавати в гомілку). У спокої біль виражена не різко і посилюється при спробі рухів в тазостегновому суглобі.
- Анамнезу. Хворий відзначає факт падіння, пошкодження остраждалої кінцівки.
- Клінічної картини. Відзначається порушення осі нижньої кінцівки (зовнішня ротація надколінка і стопи), і неможливість активної внутрішньої ротації стегна. Навантаження по осі стегна і на великий вертлюг різко болюча в зоні перелому. Визначається відносне вкорочення ноги на 2-3 см при відсутності абсолютного укорочення. Наведена клінічна картина дозволяє з великою часткою ймовірності запідозрити перелом шийки стегна.
- Даних рентгенологічного обстеження.Виконується рентгенографія тазостегнового суглоба в прямій проекції та по Лауенштейну. Наявність лінії перелому на рентгенограмі служить остаточним, об’єктивним підтвердженням виставленого діагнозу.
Методи лікування
- іммобілізація тазостегнового суглоба гіпсом ( «чобіток») з послідуючим консервативним лікування. Ефективність даного методу невисока. В ході лікування можливе формування пролежнів і розвиток атрофії м’язів, наростає загроза застійної пневмонії. В половині випадків кісткове зрощення не настає, формуються фіброзні тяжі яких недостатньо для повноцінної функції кінцівки.
- остеосинтез шийки стегна трьома канюльованими гвинтами. Дана методика ефективна при вколочених переломах (АО 31В1), ніж консервативне лікування, але має певний ризик у вигляді псевдоартрозу та інфекційного запалення в місці металофіксаторів.
- ендопротезування – заміна шийки і голівки стегна на металевий протез. У тазову западину (acetabulum) вбудовується чашка (сплав кобольту, хрому,молібдену, титану) з поліетиленовою вставкою, в стегно вставляється ніжка того ж матеріалу з кулястою голівкою на шийці. Ніжка протеза буває гладкою – і тоді кріпиться в стегні на спеціальному цементі, а буває пористої, для того, щоб могла прирости без цементу. Варіант без цементування ендопротеза менш підходить для літніх людей.
З переломом шийки стегна людина може розраховувати на отримання групи інвалідності. При свіжому переломі – друга, при встановленому ендопротезі третя.