in a kind of work of a doctor

Заміна кульшового суглоба (ендопротезування) у клініці Києва

Визначення – операція із заміни пошкодженого суглоба на штучний в результаті різних захворювань або травми. Причини, які зазвичай призводять до пошкодження суглобових поверхонь і, як наслідок, до імплантації штучного суглоба (ендопротезування Заміна кульшового суглоба):

 – Дегенеративні захворювання, пов’язані з віком і перевантаженнями.

Однією з найбільш поширених проблем стану здоров’я стегнового суглоба є остеоартроз. Тазостегновий суглоб є частим випадком виникнення остеоартрозу після колінного суглоба.

В результаті  багаторічних статичних навантажень пошкоджується суглобова поверхня. Причиною цього є вік. У групі ризику – спортсмени, які, на жаль, часто після багатьох років спортивної кар’єри стикаються з проблемою артрозу.

Ендопротезування (заміна) суглоба Київ

Пацієнти на ранніх стадіях захворювання можуть відчувати слабкість  кінцівки, зниження ефективності ходи, а також наявність іррадіації болю в коліно. Однак разом з прогресуванням хвороби, дегенеративні процеси викликають біль, набряк і зниження рухливості в суглобах, через що на останніх стадіях хвороби пацієнти майже повністю позбавлені можливості рухатися і здійснювати

повсякденні дії.

Таким чином, основні симптоми дегенеративного захворювання включають в себе:
  • біль у суглобах,
  • болючість під час руху,
  • зменшення діапазону руху.

Ревматоїдний поліартрит, подагра, анкілозуючий спондилоартрит (Хвороба Бехтерева).

Тазостегновий суглоб часто пошкоджується в результаті системних захворювань організму. Хронічне запалення призводить до змін в синовії, і в результаті вона спочатку набрякає, а пізніше гіпертрофується (розростається). Зміни в синовіальній рідині є причиною руйнування суглобів. Розвиток запалення призводить до незворотних деформацій суглоба, обмеження його руху, руйнування хрящів (втрата товщини, збільшення  хондромаляція (вогнищевим дефектам – «діркам»), посилення болю, скорочення сухожиль і м’язів, і, таким чином, прогресуючої втрати активної працездатності.

В результаті запалення руйнується хрящової шар суглоба, що може привести до необхідності артропластики (ендопротезування).

Ендопротезування кульшового суглоба

Перенесені переломи в області тазостегнового суглоба.

Одним з найбільш поширених переломів в області тазостегнового суглоба є перелом стегнової кістки в тій частині, яку називають шийкою. Все це може бути пов’язано з ускладненнями остеопорозу (захворювання, характерним для якого є втрата щільності кісткової тканини, знижена механічна стійкість і сприйнятливість до переломів, викликана старінням організму або порушенням роботи ендокринних залоз). Лікування такого перелому – це артропластика (імплантація ендопротеза) тазостегнового суглоба.

Вроджені аномалії, що виключають інші способи лікування

Анатомічні порушення призводять до аномальної біомеханіки суглоба і, як наслідок, прискореного руйнування, в основному, суглобового хряща і розвитку раннього остеоартрозу суглоба. Такою стан спостерігається, наприклад, при дисплазії кульшового суглоба.

Асептичний некроз головки стегнової кістки

Зустрічається при закупорці або стисненні судинного пучка, що постачає головку стегна кров’ю. В результаті нестачі кровонаповнення, голівка стегнової кістки гине і руйнується, що призводить до болю і знерухомлення.

Які ендопротези існують і найбільш часто застосовуються?

 

заміна кульшового суглоба у клініці Києва

Цементний ендопротез – цей вид протеза імплантується в кістку з використанням так званого кісткового цементу, тобто спеціального кісткового «клею». Цементний ендопротез зазвичай використовується у літніх пацієнтів з остеопорозом і ревматоїдним артритом.

Безцементний ендопротез – цей вид протеза імплантується в кістку, щоб через деякий час після операції зростися з кісткою пацієнта. Він призначений для молодих пацієнтів, чия кістка досить щільна і мінералізована для оптимального процесу вторинної фіксації.

Також, компоненти ендопротеза відрізняються між собою за матеріалом взаємодії і ступеня зносостійкості, тобто, тими частинами, які знаходяться в постійному механічному контакті. Ці частини називаються парами тертя ендопротеза.

Виділяють наступні пари тертя ендопротеза і їх різновиди:

 

Ендопротезування кульшового суглоба у клініці Києва

 

  • пластиковий вкладиш і металева головка протеза (пластик-метал),
  • пластиковий вкладиш і керамічна головка протеза (пластик – кераміка),
  • металевий вкладиш і металева головка протеза (метал – метал),
  • керамічний вкладиш і керамічна головка протеза (кераміка – кераміка).

Максимальна швидкість зносу компонентів ендопротеза суглоба характерна для пари тертя «стандартний поліетилен-метал» і мінімальна для повністю керамічної пари тертя. Дані на схемі приблизні. Реальна швидкість зносу залежить також від маси пацієнта та його рівня фізичної активності

Вартість штучного суглоба залежить від етапності операції (первинне або ревізійне ендопротезування), типу фіксації ендопротеза в кістці (цементна або механічна фіксація), моделі протеза (коротка, стандартна, або довга ніжка), від пари тертя компонентів протеза (кераміка, метал, поліетилен). Дешевими ендопротезами вважаються конструкції цементної фіксації з пара тертям поліетилен-метал, а більш дорогими – механічної фіксації з керамічним пара тертям.

 

Ендопротезування (заміна) тазостегнового суглоба у клініці Києва

 

Заміна кульшового суглоба, як підготуватися до операції?

На момент проведення операції пацієнт повинен перебувати в хорошій фізичній формі. Це дозволить уникнути післяопераційних ускладнень. Одним з найважчих ускладнень є інфекція протеза. Тому необхідно заздалегідь повідомити лікаря про будь-які ознаки інфекції у вашому організмі, щоб він міг оцінити ризики до проведення операції. Такий захід поширюється на всі проблеми з серцем, легенями, нирками, сечовим міхуром, зубами або яснами. Будь-яка проблема зі здоров’ям повинна бути вирішена до проведення хірургічного втручання.

Крім того, до проведення операції із заміною тазостегнового суглоба необхідно вирішити будь-які серйозні проблеми зі шкірою.

Напередодні операції

Госпіталізація пацієнта перед ендопротезуванням тазостегнового суглоба здійснюється за один-два дні до проведення хірургічного втручання. Вас оглянуть терапевт, травматолог-ортопед, пояснять те, що вам необхідно знати про майбутню операцію. При необхідності буде зроблено додаткове обстеження (лабораторне, рентгенографічне, функціональне). Напередодні операції вас огляне анестезіолог.

Вам необхідно навчитись:

  • користуватися ходити з додатковими засобами опори без навантаження на оперованих кінцівку (милиці, ходунки)
  • навчання техніці сідання, сидіння, вставання з ліжка
Основні діагностичні заходи перед операцією:
  • рентгенологічне обстеження кульшових суглобів
  • загальний аналіз крові
  • загальний аналіз сечі
  • коагулограмма (ПТІ, фібриноген, МНО)
  • біохімічні аналіз крові
  • електрокардіографія
  • обстеження на сифіліс
  • аналіз крові на ВІЛ
  • HbsAg, Anti – НСV
  • визначення цукру в крові
  • фіброгастроскопія
  • УЗД судин нижніх кінцівок
  • огляд терапевта і інших фахівців при супутньої патології (із зазначенням лікування)

Додаткові діагностичні обстеження перед оперативним втручанням:

  • КТ, МРТ кульшового суглоба (за показаннями)
  • ЕхоКГ (за показаннями)
  • рентгенденсітометрія, УЗД-денситометрія (за показаннями)

Операція імплантації ендопротеза кульшового суглоба

Проводиться під спінальною анестезією, рідше під загальним наркозом. Перед операцією пацієнт отримує профілактичну дозу антибіотиків і низькомолекулярний гепарин, що мінімізують ризик інфекційного ускладнення і венозного тромбозу. Після операції іноді необхідно призначити до двох одиниць еритроцитарної маси, заповнивши таким чином втрату крові під час операції і в післяопераційному періоді.

Спочатку операції проводиться спіл шийки стегнової кістки разом з головкою. Потім поглиблюється вертлужная западина в тазових кістках. Видалені елементи власного суглоба замінюються ендопротезом – стегновою частиною і частиною, що входить в вертлюжну западину. Зчленування (нові штучні поверхні суглоба) утворюють головка (керамічна або металева) фіксована на стегновий елемент (ніжка) і поліетиленова вставка фіксована у вертлужний компонент (чашка).

Антибіотики використовують протягом 3-4 днів після операції, а антитромботичну профілактику – протягом 6 тижнів. З першого дня після операції пацієнт виконує ізометричні і дихальні вправи, пробує встати вертикально, діапазон вправ поступово розширюється, так що можна починати ходити з поступовим навантаженням на оперовану кінцівку на 2-3 добу. Пацієнт залишається в стаціонарі після операції 1-2 тижні. Цей час необхідний для загоєння післяопераційної рани і проведення реабілітаційних дій. Після виписки з лікарні пацієнт повинен ходити за допомогою ортопедичних милиць і продовжувати вправи під наглядом фізіотерапевта або відповідно до його вказівок в домашніх умовах.

Реабілітація є дуже важливим елементом у відновленні повного здоров’я – після операції вона повинна систематично виконуватися протягом, як мінімум 6 тижнів.

 

Ендопротезування (заміна) тазостегнового суглоба

 

Виписка зі стаціонару

Перед випискою з лікарні ви повинні навчитися певним діям, таким, як:

  • самостійно вставати і лягати в ліжко
  • контролювати післяопераційний біль
  • самостійно їсти, пити і користуватися туалетом
  • ходити за допомогою реабілітаційного обладнання (тростини, ходунків, ортопедичних милиць) по рівній поверхні і вміти долати вгору і вниз 2-3 сходинки сходів
  • вміти виконувати вдома запропоновані вправи
  • вживати заходів обережності для запобігання травм і забезпечення правильного загоєння рани

Коли вис виписують із стаціонару, медичний персонал надасть вам інформацію, що стосується вашого діагнозу, проведеної операції і подальших рекомендація по відновленню у себе вдома. Хоча частота ускладнень після імплантації ендопротеза кульшового суглоба низька, іноді вони все ж відбуваються і можуть значно збільшити час одужання або обмежити ступінь її повноти. Співробітники клініки обговорять з вами можливі тривожні симптоми ускладнень, які свідчать про ознаки інфекції або тромбозу судин.

Питання, які задаються найбільш часто після ендопротезування кульшового суглоба:

Коли можна прийняти душ?

Душ можна приймати після зняття швів. Зазвичай перше купання відбувається вже вдома. Подбайте, щоб у ванні були поручні, гумовий неслизький килимок. При першому прийомі душа має бути присутнім близька людина для підстраховки.

Коли можна керувати автомобілем?

Автомобілем можна буде користуватися зазвичай через 2-3 місяці після ендопротезування, якщо пацієнт без зусиль і дискомфорту натискає на педалі. Пам’ятайте, що спочатку треба сісти на крісло, а потім підтягти ноги. Виходити з машини слід в зворотньому порядку – поставити ноги на асфальт і за допомогою тростини встати.

Чи може виникати біль під час занять ЛФК?

Біль при виконанні вправ і навіть у спокої може мати місце, але вона повинна бути терпима, при сильному болі треба випити знеболююче. Якщо біль не проходить, слід звернутися до лікаря.

Коли можна відмовитися від милиць?

Терміни реабілітації індивідуальні. Вони залежать від техніки операції, від виду протеза, від активності та віку пацієнта. Якщо реабілітація проходить без ускладнень, то від милиць можна відмовитися вже через 1,5 місяця.

Чи можна займатися спортом?

Можна, але не всіма видами спорту. Рекомендується ходьба, піші походи, їзда на велосипеді, плавання. Спортивні змагання, пов’язані зі стрибками, активним бігом, командні ігри в футбол, волейбол і т.д. протипоказані.

Як довго може турбувати біль у нозі?

Дискомфорт, такий як тягнучі болі може турбувати до півроку. Надалі біль може з’являтися при зміні погоди.

Про що повинна пам’ятати людина з ендопротезом кульшового суглоба?

Життя зі штучним суглобом буде відрізнятися від колишнього і мати деякі обмеження. Пацієнт з ендопротезом повинен не забувати про свій штучний суглоб все життя. Для того, щоб цей механізм довше служив, щоб пацієнт міг впевнено повернутися до активного життя і комфортно жити найближчі 15-20 років (приблизний термін служби сучасного імплантату) треба пам’ятати про наступні рекомендації лікарів:

 

  • будьте адекватно активними: як гіподинамія, так і надмірне фізичне навантаження в однаковій мірі шкідливі для суглобів;
  • в раціон вводьте продукти, багаті мінералами і природними будматеріалами, необхідними для кісток (риба, лляне масло, кунжут);
  • частіше гуляйте. До кінця третього місяця можна гуляти до 4-х годин в день (періодично відпочиваючи на лавці), ходіть в день не менше 10000 кроків;
  • нарощуйте фізичне навантаження плавно (особливо в перший рік після ендопротезування);
  • відвідуйте фітнес, займайтеся на біговій доріжці в щадному режимі «ходьби» і велотренажері;
  • можна їздити на велосипеді, танцювати (але не швидкі танці), займатися веслуванням і боулінгом;
  • плавайте, 2-3 рази в тиждень займайтеся аквааеробікою;
  • стежте за своєю вагою, боріться з кожним зайвим кілограмом;
  • уникайте травм;
  • ходіть в зручному ортопедичному взутті, яке стабілізує гомілковоступневий суглоб;
  • при найменшому дискомфорті і, тим більше, появі болю, звертайтеся до лікаря

Не можна!

  • скажіть категоричне «ні» екстремальним видам спорту, бойовим мистецтвам, лижам, альпінізму і командним контактним іграм;
  • намагайтеся не перевантажувати, не переохолоджувати, не перегрівати ногу;
  • не підіймайте вантаж більше 10 кг;
  • навпочіпки не сідайте, чи не схрещуйте ноги (коли сідаєте, тримайте їх на ширині плечей);
  • не стійте на ногах більше 30 хвилин;
  • в глибоких кріслах не сидіть, низьких диванах і на м’яких стільцях

Якщо реабілітаційний період пройшов без ускладнень, то пацієнт повертається до звичного ритму, якість життя поліпшується, він вільно пересувається і навіть забуває про щадне ставлення до оперованої ноги. І ось тут таїться підступ. Штучний суглоб – це механізм, який зношується. Друга операція  травматичніше, вона проходить важче і часто з ускладненнями. Тому пацієнт повинен бути зацікавлений в більш тривалому терміні життя нового тазостегнового суглоба, а цьому сприятиме дбайливе ставлення до нього.

 

Ендопротезування тазостегнового суглоба Київ

 

Артроскопія

Артроскопія (артроскопічна хірургія, англ. Arthroscopy, arthroscopic surgery) – мінімально інвазивна хірургічна маніпуляція, яка здійснюється з метою діагностики та / або лікування пошкоджень внутрішньої частини суглоба. Проводиться з використанням артроскопа – різновид ендоскопа, який вводиться в суглоб через мікророзріз. Артроскопічні маніпуляції можуть виконуватися як для діагностики, так і для лікування багатьох ортопедичних захворювань, включаючи «суглобову миша», розрив поверхні хряща, розрив передньої хрестоподібної зв’язки і видалення пошкодженого хряща.

Перевага артроскопії перед традиційного відкритого хірургією в тому, що суглоб не відкривається повністю. Замість цього, наприклад, в артроскопії колінного суглоба, робляться тільки два маленьких отвори – одне для введення артроскопа, інше для хірургічних інструментів. Це скорочує процес післяопераційного відновлення і збільшує шанс успіху проведення операції, так як ступінь пошкодження сполучних тканин набагато нижче, ніж у випадку з відкритою операцією. Це особливо зручно для професійних спортсменів, які часто стикаються з ушкодженнями колінних суглобів і при цьому повинні швидко відновлюватися. Також після артроскопії рубці залишаються менш помітними, завдяки незначній величині надрізів.

При артроскопії хірурги вводять в суглобову порожнину іригаційну рідину, яка використовується для розмежування суглобів і організації простору для проведення операції.

Хірургічні інструменти, використовувані в артоскопіі, мають менший розмір, ніж традиційні. Лікарі, спостерігаючи область суглоба на відеомоніторі, можуть діагностувати і оперувати розриви тканин суглоба: зв’язок, менісків і хрящів.

Технічно можливо зробити артроскопічну діагностику майже будь-якого суглоба в організмі людини. Найчастіше проводять артроскопію наступних суглобів:

  • Колінний суглоб
  • Плечовий суглоб
  • Ліктьовий суглоб
  • Променезап’ясткових суглобів
  • Тазостегновий суглоб
  • гомілковостопний суглоб

Переваги артроскопії в порівнянні з відкритою оперативною технікою:

1) Мінімальна інвазивність

Найбільш часто для атроскопічних операцій використовуються міні-доступи – це розрізи по в області суглоба довжиною 3-5 мм (раніше, при відкритій методиці хірургові був потрібний розріз довжиною від 10-20 см) для оптики і артроскопичного інструментарію – дозволяють зробити огляд майже всіх відділів суглоба і вирішити більшість внутрішньосуглобових проблем

2) Можливість повноцінної діагностики патології суглоба

Достовірність артроскопії, як діагностичної процедури наближається до 100%. У порівнянні з відкритою методикою, коли хірургові доступні для огляду тільки області суглоба в проекції розрізу, артроскопія дає можливість досліджувати майже всі відділи суглоба, а також оцінити функціональний стан суглоба без порушення його анатомічної цілісності

3) Короткий період реабілітації

Можливість раннього функціонального навантаження на кінцівку (руху в фізіологічному обсязі на 1-3 добу), зменшення термінів непрацездатності з 4-6 тижнів до 2-3, а при спортивній травмі – можливість приступити до тренувань через 6 тижнів і виступати в змаганнях через 12 тижнів

4) Зниження термінів перебування в стаціонарі

Виписка зі стаціонару через 1-3 діб після операції (7-14 днів при відкритій методиці)

Артроскопія – які можливі ускладнення?

Хоча рідко, ускладнення трапляються час від часу під час або після артроскопії. Інфекція, тромбоз судин, надмірний набряк або кровотеча всередині суглоба (гемартроз), пошкодження кровоносних судин або нервів, а також поломка інструменту є найбільш поширеними ускладненнями, але вони зустрічаються в 1% всіх артроскопічних процедур.

Як проходить відновлення після артроскопії?

Маленькі колоті рани заживають протягом декількох днів. Операційну пов’язку зазвичай видаляють на наступний ранок після операції, а для загоєння розрізів можна наносити клейкі смужки.

Хоча колоті рани невеликі і біль в суглобі, що виникла після артроскопіі- мінімальна, суглобу потрібне максимальне відновлення протягом декількох тижнів. Може бути запропонована конкретна програма дій та реабілітації, щоб прискорити одужання і захистити майбутню функції суглоба.

Стопа та гомілково ступневий суглоб

Анатомія стопи

Стопа та гомілково ступневий суглоб

Кожна стопа людини складається з 26 кісток. Кістки стопи широкі і плоскі і пов’язані між собою великою кількістю міцних зв’язок, які обмежують рухи, але підсилюють стопу як опору. Міцність стопи як цілої конструкції важлива при здійсненні рухів тіла й утриманні його ваги. Незважаючи на обмежену рухливість, стопа може легко переміщатися як по гладкій, так і по нерівній поверхні.

Стопа розділяється на 3 частини:

  • кістки пальців стопи.
  • кістки плесна.
  • кістки передплесно.

 

Кожен палець стопи (всього їх п’ять) має 3 фаланги, за винятком великого пальця стопи, який має 2 фаланги. Кістки пальців стопи з’єднуються з кістками плесна. Плесна складається з 5 кісток, кожна з яких з’єднується з відповідною фалангою пальців стопи з дистальної (далекої від тулуба) сторони і кістками передплесна з проксимального боку. Предплесну утворюють 7 кісток: п’яткова, таранна, кубовидна і три клиноподібні – зовнішня (латеральна), внутрішня (медіальна) і проміжна. Найбільші – це таранна і п’яткова. Човноподібна кістка з’єднує таранну ззаду і три клиноподібні кістки спереду неї. Кубоподібна кістка з’єднує кістку п’яти, яка знаходиться позаду неї з 4 і 5 плесневими кістками, які лежать попереду кубовидной кістки. Найбільша кістка передплесни – п’яткова – утворює п’ятку. До неї прикріплюється пяточное (ахіллове) сухожилля, що об’єднує в собі сухожилля литкового і камбаловидного м’язів задньої частини гомілки.

 

Передплесна у вигляді таранної кістки зчленовується з великою та малою гомілковими кістками, утворюючи гомілковостопний суглоб. У положенні стоячи таранна кістка приймає на себе всю вагу тіла далі розподіляючи його між переднім і заднім відділами стопи людини. В стопі багато складних суглобів. П’яткова кістка разом з таранною кісткою ззаду і кубовидна з човноподібною кісткою спереду утворюють, так званий по автору, комбінований суглоб Шопара. Кубоподібна кістка і три клиноподібні кістки ззаду, а також п’ять плеснових кісток спереду утворюють суглоб Лісфранка. Суглоб Шопара називають ще поперечним суглобом передплесни. Кістки передплесни і плесни, а також зв’язуючі їх сухожилля і зв’язки утворюють арки стопи або склепіння, які піднімають стопу над поверхнею. Аркоподібні склепіння стопи за рахунок амортизації гасять навантаження, що виникають при ходьбі і бігу. Спочатку стопа людини ущільнюється, а потім знову приймає вигнуту форму. Також арки, утворені кістками передплесна і плесна, зв’язки, що з’єднують їх діють як підйомний механізм, що штовхає тіло вгору при ходьбі і бігу.

Склепіння стопи.

У стопі розрізняють п’ять поздовжніх склепінь і один поперечний звід стопи. Поздовжні склепіння стопи починаються від п’яти і проходять по опуклим лініям до плеснової кістки стопи. Найвищий і довгий з поздовжніх склепінь – 2-ий звід, найнижчий і короткий – 4-й звід стопи. В результаті поздовжні склепіння можна об’єднати в два – зовнішній поздовжній звід і внутрішній поздовжній звід стопи. У передній частині плесна всі поздовжні склепіння з’єднуються у вигляді зігнутої до верху лінії, формуючи поперечний звід стопи.

 

Склепіння стопи формують як кістки стопи, так і сухожилля і зв’язки, і м’язи. Поздовжні м’язи стопи вкорочують і збільшують поздовжні склепіння, а косі м’язи звужують стопу і збільшують поперечний звід. Найпотужніша зв’язка, що формує і утримує поздовжній звід – довга підошовна зв’язка. Коли ця конструкція слабшає, відбувається просідання склепінь і стопа ущільнюється, іноді це поєднується з деформацією суглобів стопи.

 

 

Колінний суглоб

Анатомія та загальна інформація

 

Коліно – це місце, де покриті хрящем шарнірно-зчленовані виросткі стегнової та великогомілкової кістки утворюють суглоб. У проміжку між ними лежать меніски – внутрішні суглобові диски, які діють як додаткові амортизатори.
В коліні присутні рухи в трьох площинах. Зв’язковий апарат робить їх безпечними.
Колінна чашечка є третьою кісткою суглоба, її внутрішня поверхня також покрита хрящем.

Наскільки велика і наскільки важлива нормальна рухливість колінного суглоба, і наскільки це впливає на якість життя людини – помічається тільки тоді, коли стабільність втрачена і стан хвороби супроводжується болем.

Серед усіх травм колінного суглоба найбільш актуальні:

  • Забій м’яких тканин
  • Пошкодження передньої хрестоподібної зв’язки (повні і неповні розриви)
  • Пошкодження внутрішньої бокової зв’язки (медіальної коллатеральной зв’язки)
  • Пошкодження задньої хрестоподібної зв’язки
  • Пошкодження хряща і менісків
  • Переломи кісток

Лікування травм колінного суглоба

Перша допомога при травмах колінного суглоба полягає в дотриманні чотирьох простих правил:

– Спокій. Не навантажуйте колінний суглоб, а по можливості до встановлення точного діагнозу використовуйте тростину або навіть краще милиці.
– Холод. Прикладання пакета з чимось холодним 6-8 разів на день по 15-20 хвилин в перші дві доби після травми дозволить зменшити біль і набряк.
– Еластична пов’язка. Коліно після травми корисно обмотати еластичним бинтом, злегка стиснувши його. Важливо не перестаратися в натягу еластичного бинта – пов’язка не повинна бути болючою!
– Високе становище. Намагайтесь якомога менше опускати ногу вниз, найкраще, якщо ви покладете ногу на подушку. Це також зменшить біль і набряк.

Не відкладайте візит до травматолога, особливо якщо:

– при рухах в колінному суглобі з’явилися хворобливі клацання
– коліно стало невпевненим, нестійким, гомілка начебто вислизає, або нога підкошуються
– біль не проходить
– неможливо зігнути- розігнути коліно, або рухи чомусь обмежені (щось заважає)
– з’явилася кульгавість
– коліно набрякло

Хронічні захворювання

Хронічні болі в коліні розвиваються поступово. Інтенсивність зростає з кожним місяцем або роком. Біль зазвичай виникає під час або після підвищених навантажень. Часто пацієнти відчувають біль на початку навантаження, тобто через кілька кроків біль зменшується, однак при збільшенні навантаження посилюється.
Хронічний біль в колінному суглобі викликається дегенерацією або запаленням суглоба.

Найпоширеніші причини хронічного болю в коліні:

-первинний остеоартрит колінного суглоба: знос суглобового хряща.
-ревматоїдний артрит
-пателлофеморальний больовий синдром (біль за надколенником)

Тазостегновий суглоб

Анатомія і загальна інформація

 

Тазостегновий суглоб

Тазостегновий суглоб – один з найбільших суглобів людського тіла. Його форма – куляста. Стегнова кістка утворює одну його частину – голівку стегна, яка з’єднується з іншою частиною суглоба – вертлюжною западиною таза. Головка і западина вкриті еластичною тканиною, званої хрящем.
Суглоб оточений жорсткої капсулою, зсередини вона покрита синовіальною оболонкою, яка продукує мастильну рідину, яка живить хрящ і сприяє плавному руху суглоба. Головка міцно закріплена в западині за допомогою жорсткої сполучної тканини, званою зв’язками. Тазостегновий суглоб прикритий м’язами сідничної області ззаду і м’язами передньої групи стегна спереду.

Можливі, найбільш поширені причини проблем з тазостегновим суглобом:

  • удари тазостегнового суглоба і верхньої частини стегна
  • розрив вертлюжної губи
  • розтягування, часткові і повні розриви м’язів
  • вивих стегнової кістки
  • перелом шийки, вертельной області стегна, перелом вертлюжної западини таза
  • аваскулярний (асептичний некроз голівки стегна)
  • остеоартрит (синоніми: остеоартроз, коксартроз)
  • ревматоїдний артрит
  • анкілозуючий спондилоартрит
  • дисплазія тазостегнового суглоба
  • хвороба Пертеса
  • запалення навколосуглобових синовіальних сумок
  • імпінджмент-синдром (синдромом стегново-вертлужного зіткнення тазостегнового суглоба

Коли потрібно звернутися до ортопеда?

Причинами візиту до лікаря можуть стати такі скарги:

  • біль в тазостегновому суглобі (зазвичай відчувається в області паху)
  • іррадіація болю вниз по стегну і коліно
  • кульгавість
  • зменшений діапазон рухів
  • жорсткість м’язів
  • хрускіт, тріск в суглобі при рухах
  • біль в суглобі при спробі перенести вагу тіла на ногу на стороні ураження
  • вкорочення, деформація, виражений набряк і біль в області тазостегнового суглоба

 

Ліктьовий суглоб. Вивих ліктьового суглоба

Анатомія та загальна інформація

 

локтевой сустав

 

Ліктьовий суглоб утворюють три кістки: плечова кістка (Humerus) і дві кістки передпліччя – ліктьова кістка (лат. Ulna) і променева кістка (лат. Radius). Відросток ліктьової кістки (Olecranon) називається ліктем. Гнучке зчленування трьох кісток, оточене однієї суглобової капсулою, називається ліктьовим суглобом.

Ліктьовий суглоб бере участь в кожному русі руки: хапання, метання, опора, удар і підйом вантажів неможливі без здорового ліктя. Тому, болі в лікті обмежують повсякденне життя і працездатність пацієнта і не дають йому можливість займатися спортом як раніше. Ліктьовий суглоб здійснює рухи “вгору” і “вниз”, як шарнір. Він також може обертатися навколо своєї осі. З цього випливає, що лікоть постійно задіяний у всіх скоординованих рухах руки.

Місце кріплення сухожиль м’язів плеча (біцепс і трицепс) знаходиться на проміневій та ліктьовій кістках передпліччя. М’язи передпліччя, які відповідають за рухливість кисті і пальців, так само кріпляться в області ліктьового суглоба. Як і в разі інших суглобів, стан хрящової поверхні має велике значення для безболісної рухливості в лікті. Ліктьовий суглоб оточує суглобова капсула, синовіальна оболонка виробляє рідину для поліпшення харчування хряща. Завдяки синовіальним сумкам (бурсам) численні м’язи, сухожилля і зв’язки в лікті залишаються рухливими по відношенню один до одного.

Як проходить лікування гострого болю в лікті?

Як правило, пацієнт сам знає причину свого болю в лікті. Найчастіше біль в лікті з’являється внаслідок падінь, ударів або надмірних занять такими видами спорту, як наприклад, теніс, гольф або бадмінтон.

Якщо ви відчуваєте біль, але лікоть ще рухливий і не встиг значно запалитися, лікування можна провести в домашніх умовах. Майже завжди в такій ситуації лікування болю здійснюється за допомогою протизапальних медикаментів (Ібупрофен або Диклофенак), які продаються в якості таблеток або протизапальної мазі. Лікування болю в лікті таким методом сприяє спаду набряклості запаленої тканини і пригнічує больовий синдром. Намагайтеся не перенавантажувати лікоть поки не пройде набряклість, і ви зможете вільно рухати рукою.

Спеціальний бандаж допомагає зберегти ліктьовий суглоб в стані спокою.

Якщо біль в лікті не пройде через три дні, вам необхідно звернутися до лікаря, який призначить правильне лікування!

Коли необхідно терміново звертатися до лікаря?

  • біль в лікті, який триває незважаючи на знерухомлення та стані спокою.
  • якщо лікоть болить, опухає і червоніє при кожному русі або дотику.
  • якщо окрім почервоніння та припухлості суглоба у вас висока температура.
  • порушується зовнішня форма ліктьового суглоба і випирає кістка.
  • крім болю в лікті ви не можете зігнути або розігнути руку.

Як проводиться обстеження ліктьового суглоба?

На початку обстеження, перед тим як призначити лікування, лікар задає пацієнту певні питання. Для того, щоб встановити справжню причину болю в лікті і призначити цілеспрямоване лікування фахівець-ортопед поставить вам питання щодо ситуації, після якої ви відчули біль. Інформація про:

  • вік пацієнта
  • і особливості його здоров’я

допомагає визначити яке лікування болю в лікті буде доцільним.

УЗД плеча показує або спростовує наявність в лікті розриву сухожиль або зв’язок. Крім того, ультразвукове дослідження надає інформацію про стан м’яких тканин в русі, що можливо виключно за допомогою даної методики.

Якщо є підозра, що кістки або суглобові поверхні пошкоджені або зламані, не обійтися без рентгена.

При необхідності більш детальної картини про стан суглоба доцільною є магнітно-резонансна томографія (МРТ).

Біль в лікті внаслідок травм, падінь та нещасних випадків

Дуже часто причиною болю в лікті є травматичні ушкодження – наприклад, забій або удар. Спочатку подібні випадки призводять до колючого болю, який швидко проходить при дотриманні спокою.

Гіперекстензія (перерозгинання) або перерозтягнення ліктьового суглоба нерідко призводить до сильного болю в лікті. У самому крайньому випадку спостерігається вивих ліктя після якого неможливо зігнути та розігнути руку.

Перерозтягнення і травми можуть послужити причиною розриву сухожиль. Одним з найбільш серйозних пошкоджень є відрив сухожилку двоголового м’яза плеча в місці кріплення до передпліччя

Особливо часто при вивиху ліктьового суглоба спостерігається розрив бічних зв’язок. Лікування даної патології проводять за допомогою іммобілізації гіпсом або ортезом.

 

Плечовий суглоб

Анатомія плечового суглоба та загальна інформація .

плечевой сустав 2 Плечовий суглоб

Плече – це складна конструкція, що складається з кісток, капсульно-зв’язкового апарату, сухожилків, м‘язів. Травмування плеча може привести до перерозтягнення і навіть розриву цих сполучнотканинних структур. Кожна деформація плечового суглоба може спричинити за собою тяжкі наслідки, відновний період затягується. Запалення, підшкірні крововиливи, хворобливі набряки є джерелами болю в плечі і обмеженням рухливості.

Найчастіше плечовий суглоб починає хворіти внаслідок раптових травм. Падіння або удар можуть стати причиною пошкодження сухожилків і м’яких тканин. Як правило, травмується не лише одна структура. У більшості випадків у пацієнтів діагностуються розтягнення або розриви сухожиль, синовіальної сумки, суглобової капсули і м’язів, що оточують плечовий суглоб. Крім того, подібні потрясіння можуть спричинити за собою пошкодження кісткових структур: перелом головки плечової кістки або розрив акроміально-ключичного зчленування може мати тривалі наслідки і викликати артроз плечового суглоба. Для запобігання контрактур і хворобливості, що виникають після травм необхідно сумлінне цілеспрямоване лікування.

Окрім травматичних причин біль в плечовому суглобі з’являється через порушення метаболізму: нашарування солей кальцію в сухожилку надостьового м’яза або запалення суглобової капсули (синдром “замороженого плеча”) можуть і без зовнішнього впливу привести до сильного болю і дискомфорту в плечі. Такі дії, як наприклад підняття рук над головою під час роботи або заняття спортом можуть викликати запалення синовіальної сумки (бурсит) плеча або запалення сухожилків (тендовагініт). Як і в інших суглобах, знос суглобового хряща (артроз) може стати причиною хронічного болю і контрактури плечового суглоба. Для кожного джерела больових відчуттів в плечі існує консервативне лікування. У складних випадках рекомендується хірургія.

    Запрошуємо Вас на консультацію!