лікування кисті в Одесі

Обмін досвідом в рамках безперервного професійного розвитку

Лінько Ярослав та Розсоха Олександр в рамках безперервного професійного розвитку відвідали інтенсивний практичних трьоденних курс у форматі ”surgeon to surgeon” від компанії De Puy Mitek (USA) під керівництвом Dr. med. Pawel Skowronek в місті Варшава (Польща). Виконано шість операцій з приводу заміни колінного та тазостегнового суглоба з поглибленим відпрацюванням малоінвазивних доступів ( Midvastus approach in total knee arthroplasty) та (Anterior approach in total hip arthroplasty). Використання цих технік дає змогу пацієнту швидше пройти реабілітацію та відновитись. Українські лікарі поділились свойм досвідом і баченням ендопротезування суглобів, що підвищело зацікавленність в спілкуванні з польської сторони. Такі стажування дозволяють здобувати безцінні знання та досвід, що в свою чергу гарантує бездоганний рузультат у лікуванні пацієнтів.

Клініку відвідав провідний ортопед Австрії

З 22 по 25 травня 2018 року нашу клініку відвідав один з провідний ортопедів Австрії, Oliver Djahani (Stolzalpe, Austria). Він виконав п’ять операцій: дві операції по тотальному ендопротезування колінного суглоба, одне ревізійне ендопротезування колінного суглоба і два одномищелкових ендопротезування внутрішніх відділів колінного суглоба. Всі втручання пройшли на високому рівні і оцінені пацієнтами. Клініка доктора Лінько надалі продовжить співпрацювати з ортопедами міжнародного рівня.

В нашій клініці оперував відомий ізраїльський ортопед-травматолог

7 лютого 2018 року в клініці доктора Лінько консультував і оперував відомий ізраїльський ортопед-травматолог Челноков Олександр Миколайович. Багато праці було докладено для відновлень опорної функції нижньої кінцівки ще у одного, здавалося на перший погляд, безнадійного пацієнта.

Профілактика безконтактних ушкоджень передньої хрестоподібної зв’язки у футболістів.

Футбол є найбільш поширений ігровий спорт в світі. За оцінками, 265 мільйонів активних футболістів налічується на 2006 рік. Властивість цього виду спорту заключається в високому ризику травм передньої хрестоподібної зв’язки (далі ПХЗ) по відношенню до інших видів спорту. Через травму ПХЗ багато часу втрачається на відновлення з метою повернення до гри в футбол, що впливає на сильну дослідницьку спрямованість для визначення факторів ризику травми. Цей дослідницький акцент дозволив швидко отримати літературу, в якій визначені потенційні модифіковані та немодифіковані фактори , що підвищують ризик отримання травми. Мета цього огляду – впорядкувати саму останню літературу, в якій повідомляється про потенційні механізми і фактори ризику безконтактного травмування ПХЗ у футболістів. Більшість ушкоджень ПХЗ є безконтактними за своєю природою. Звичайні ігрові ситуації, що виключають контактну травму ПХЗ включають: стримку зміну напрямку руху при бігу або маневри в поєднанні з швидким уповільненням, приземлення з стрибка на перерозігнуте коліно, поворот(ротація) коліном на розігнутій нозі з фіксованою стопою, внутрішнє розгинання коліна (вальгус) з переміщенням ваги тіла на травмовану ногу і підошовну поверхню стопи, нерухомо закріплену на ігровий поверхні. Потенційні фактори ризику зовнішніх безконтактних травм ПХЗ включають в себе: штучну поверхню замість натуральної трави,занадто сухе покритя газону. Зазвичай передбачувані внутрішні фактори ризику включають: генералізовану і специфічну слабкість колінного суглоба, невелику і вузьку ширину межвиросткової вирізки (відношення ширини вирізки до діаметру і площі поперечного перерізу ПХЗ), зниження відносної ( до чотириголового м’язу) сили підколінних сухожиль, м’язова втома шляхом зміни нервово-м’язового контролю, зниження сили проприоцепции, бічний зсув тулуба і відведення стегна в поєднанні зі збільшеним відведенням коліна (динамічний вальгус коліна), а також підвищеним внутрішнім обертанням стегна і зовнішнім обертанням гомілки з пронацією ноги або без неї. Виявлені механізми і фактори ризику для безконтактних травм ПХЗ були в основному вивчені у жінок-футболістів. Таким чином, подальші дослідження в гравців-чоловіків є виправданим. Безконтактна травма ПХЗ у футболістів, ймовірно, має багатофакторну етіологію. Виявлення спортсменів з підвищеним ризиком може бути важливим першим кроком перед розробкою і реалізацією конкретних передсезонних і міжсезонних тренувальних програм, спрямованих на зміну виявлених чинників ризику і зниження рівня травматизму ПХЗ. Сучасні дані вказують на те, що цей важливий крок для запобігання травми ПХЗ є єдиним варіантом для ефективного запобігання наслідків остеоартриту, пов’язаних з цією травмою.

Синдром Хаглунда: часто зустрічаєма аномалія п’яткової кістки.

Синдром Хаглунда: часто зустрічаєма аномалія п’яткової кістки.

Деформація Хаглунда була вперше описана Патріком Хаглундом в 1927 році. Це дуже поширений клінічний стан, по суті є аномалією п’яткової кістки і м’яких тканин стопи, але на жаль, все ще погано вивчений. Збільшення кісткової частини п’яти (місце кріплення ахіллового сухожилля) викликає цей синдром. М’які тканини в області задньої поверхні п’яти можуть подразнюватись, коли велике кісткове разростання натирається жорстким взуттям. Етіологія не дуже добре відома, але в якості доказів були запропоновані деякі ймовірні причини, такі як туге ахіллове сухожилля, високий звід стопи і спадковість. Середній вік є найбільш поширеним віком хвороби, жінки страждають більше, ніж чоловіки, і зустрічаємість часто буває двосторонньою. Клінічної особливістю цього стану є біль в задній частині п’яти, яка посилюється після відпочинку. Клінічної оцінки і бічних рентгенограм гомілковостопного суглоба в основному досить для постановки діагнозу синдрому Хаглунда. Дане захворювання часто лікують консервативно, змінюючи висоту каблука при носінні взуття. Ортези, фізіотерапія та протизапальні препаратата прискорюють процес одужання. Хірургічне видалення кісткових екзостозів (наростів) п’яткової кістки потрібно тільки в резистентних випадках.

Клінічні діагностичні тести і магнітно-резонансна томографія (МРТ) при діагностиці пошкодження передньої хрестоподібної зв’язки .

Клінічні діагностичні тести і магнітно-резонансна томографія (МРТ) при діагностиці пошкодження передньої хрестоподібної звязки .

Травма передньої хрестоподібної зв’язки (ПХЗ) є поширеною травмою коліна на різних спортивних рівнях. Клінічні діагностичні тести і магнітно-резонансна томографія (МРТ) є двома методами оцінки пошкоджень ПХЗ.

Клінічні питання: чи є клінічні діагностичні тести такими ж точними, як і МРТ, при діагностиці розривів передньої хрестоподібної зв’язки?

Короткий виклад основних висновків: були включені три перехресні дослідження даного питання. Одне дослідження показало, що клінічні діагностичні тести перевершували МРТ при діагностиці ушкодження ПХЗ. Інше дослідження показало, що клінічні діагностичні тести були рівні МРТ при вимірюванні чутливості, але отримали вищу специфічність, позитивну прогностичну цінність і діагностичну точність. Останнє дослідження показало, що клінічні діагностичні тести були оцінені вище, ніж MРТ по специфічності і позитивній прогностичнії цінності, були рівні при вимірюванні точності і нижче при вимірюванні чутливості і негативній прогностичній цінності.

Клінічний підсумок: дані підтверджують необхідність використання клінічних діагностичних тестів при діагностиці розриву передньої хрестоподібної зв’язки.

Ревізійна реконструкція передньої хрестоподібної зв’язки: клінічний результат і дані що до повернення в спорт.

Ревізійна реконструкція передньої хрестоподібної зв’язки: клінічний результат і дані для повернення в спорт.

Все більше число пацієнтів піддається ревізійній реконструкції передньої хрестоподібної зв’язки (ПХЗ), основним показанням якої є повернення до спорту. Метою проведеного дослідження є оцінка наявних даних для клінічного поліпшення і повернення в спорт, щоб зрозуміти реальний потенціал цієї операції у відновленні функціональної активності, і для полегшення консультування пацієнтів щодо очікуваного результату після ревізійної реконструкції ПХЗ.

МЕТОДИ:

Пошук проводився по базі даних WorldMed. Статті, що повідомляють клінічні результати для ревізійної реконструкції ПХЗ були включені. Після повернення в спорт був проведений метааналіз, і результати були зіставлені з літературою по первинній реконструкції ПХЗ. Інші специфічні клінічні результати (Lysholm, Tegner, IKDC Objective) також були включені в метааналіз.

РЕЗУЛЬТАТИ:

Було включено 59 досліджень за участю 5365 пацієнтів. Тільки в 31 дослідженні повідомили про швидкє повернення в спорт. У той час як 28 досліджень повідомило про 73% хороших і задовільних суб’єктивних результатів, 57% пацієнтів не поверталися до очікуємого рівня спортивної активності, що значно поступається рівню первинної процедури.

ВИСНОВОК:

Реальний потенціал ревізійної реконструкції передньої хрестоподібної звязки не слід переоцінювати через невелике число пацієнтів, здатних повернутися до свого попереднього рівня активності, що значно нижче, ніж повідомлялося для первинної реконструкції ПХЗ. Цей висновок може допомогти лікарям в клінічній практиці забезпечити реалістичні очікування для пацієнтів.

Якість життя, пов’язана зі здоров’ям у хворих з Hallux valgus(викривлення першого пальця стопи назовні).

Якість життя, пов’язана зі здоров’ям, у хворих з Hallux valgus(викривлення першого пальця стопи назовні).

Ніяка деформація передньої частини стопи не зустрічається частіше, ніж Hallux valgus (HV), який проявляється зовнішнім відхиленням першого пальця стопи з характерним прогресуючим збільшенням м’яких тканин і кісткових розростань в області 1-го плюсне-фалангового суглоба. Деформація перднього відділу стопи може привести до хворобливого руху суглобів або утруднення щоденної фізичної діяльності , що часто вимагає хірургічної корекції даної патології. Було проведено дослідження з вивчення рівня болю в ногах і якості життя пацієнтів з Hallux valgus до і після операції.

Дослідження проводилося в період 2010-2015 р. Приймали участь 56 пацієнтів, 35 жінок і 21 чоловіка, віком від 20 до 76 років, середній вік 44 року.

Результати показують статистично значущі відмінності, що стосуються рівня болю в ногах при Hallux valgus а також болю / дискомфорту, рухливості і тривоги, депресії до і після операції. Отримані результати свідчать про значне поліпшення показників болю в ногах, дискомфорту, рухливості і тривоги.

ВИСНОВКИ:Дослідження було доказом того, що операція при Hallux valgus(викривлення першого пальця стопи назовні) являє собою плідний шлях втручання і догляду і показує високий рівень успіху, сприятливі результати і поліпшення якості життя пацієнтів.

Кисть та проміневозап’ястний суглоб

Кисть. Загальна інформація.


Кисть руки є найбільш рухливою частиною тіла людини, має складну будову (складається з безлічі дрібних кісток, зв’язок, сухожиль, м’язів, артерій, вен і нервів), тому найбільш схильна до пошкоджень і травм. Кисть складається з 3 частин. Зап’ясток утворений вісьма кісточками, розташованими в 2 ряди. Від них відходять 5 п’ясткових кісток, що створюють основу кисті. До них прикріплені фаланги пальців. Для забезпечення дрібних рухів в кисті багато сухожиль і нервів. Вона добре постачається кров’ю.

Травми кисті широко поширені і різноманітні. Травми виникають при падіннях, ударах, заняттях спортом або при неадекватних постійних навантаженнях. При зазначених зовнішніх впливах можна отримати різні пошкодження кисті. Після надання першої допомоги при таких пошкодженнях слід звернутися до лікаря, адже наслідком може бути втрата функцій руки. Лікування і відновний період займає тривалий період часу.

  1. Удари і здавлення промінево-зап’ястного суглоба та кисті дуже болючі, так як їх капсула не захищена м’язами. При ударі кисті швидко з’являється набряк, нерідко утворюється підшкірний крововилив – гематома. Особливо це характерно для травми кінчика пальця, наприклад, при ударі молотком.
    Для лікування використовуються препарати, що знімають запалення, біль і набряк. Необхідно иммобілізувати кінцівку. Якщо при цьому був пошкоджений шкірний покров, потрібно використовувати антисептики або антибактеріальні засоби. У відновлювальному періоді доцільно застосовувати методи фізіотерапевтичного лікування і комплекс ЛФК.
    У 70% випадків удари не вимагають госпіталізації і серйозної терапії, але іноді пошкодження можуть бути досить важкими з подальшими порушеннями рухливості і іннервації.
  2. Пошкодження сухожиль – ця травма часто зустрічається. При ній спостерігається порушення цілісності сухожиль в результаті розрізу або розриву. Відмінною особливістю таких травм є відсутність самостійного зрощення, обумовлене скороченням м’язів і утворенням значного діастазу між роз’єднаними фрагментами сухожилля. Без належного хірургічного лікування результатом стає випадіння функції відповідних м’язів, порушення рухів і, як наслідок, – обмеження або втрата працездатності.
  3. Хвороба сухожиль – виникає внаслідок запальних процесів, які виникають як наслідок дуже великого навантаження. Другорядними причинами захворювання є різні інфекції.

Розглянемо види захворювань сухожиль:

  • Тендиніт – це дуже часто зустрічаємий запальний процес. Викликаний він, як правило, тривалим, хронічним перенапруженням. При правильній діагностиці виявити цю недугу не завдасть особливих труднощів. Його суть полягає в тому, що в результаті перенапруг розвиваються так звані зміни і надриви.
  • Паратеноніт – це хвороба, яка виникає при повторному пошкодженні області близької до сухожилля.
  • Ентезит – запалення, що виникає в місцях кріплення сухожиль до кісток.

4.Вивихи кісток кисті
Вивихи пальців – одна з найпоширеніших травм і найчастіше виникає після прямого впливу.

Про наявність вивиху свідчать наступні симптоми:

  • сильний біль, який збільшується при пальпації;
  • деформація пальця;
  • повна відсутність руху в ушкодженому суглобі пальця.

Кваліфіковано встановити наявність вивиху самостійно не завжди є можливим. Лікар діагностує вивих після огляду, а також за результатами рентгенографії.
При підтвердженні діагнозу лікар-травматолог вправляє і фіксує палець в правильному положенні. При необхідності процедура може проводитися під анестезією. В подальшому необхідно правильно пройти реабілітаційне лікування, для повного відновлення функціональності кисті. Термін лікування та реабілітації складає від 3-5 тижнів.

5.Переломи пальців
Переломи кісток пальців бувають:

  • відкритими або закритими;
  • внутрішньосуглобових або позасуглобовими;
  • без зміщення і зі зміщенням уламків;
    В результаті перелому рухливість пальця кисті значно обмежується, втрачається можливість взяти або утримати предмет, будь-яке навантаження викликає різкий біль.

Про наявність перелому свідчать наступні ознаки:

  • набряк і крововилив;
  • деформація пошкодженого сегмента;
  • біль при пальпації і будь-яких рухах;
  • обмеження рухливості.
    Для уточнення діагнозу проводиться огляд лікарем-травматологом і рентгенографія. При переломах кісток зап’ястя для діагностики необхідно комп’ютерне дослідження.

Зона перелому фіксується консервативними методами або хірургічним шляхом. Якщо перелом зі зміщенням, виконується операція.

 

Ендопротезування суглобів

Ендопротезування кульшового суглоба

Визначення – операція із заміни пошкодженого суглоба на штучний в результаті різних захворювань або травми.

Причини, які зазвичай призводять до пошкодження суглобових поверхонь і, як наслідок, до імплантації штучного суглоба (ендопротезування):

 – Дегенеративні захворювання, пов’язані з віком і перевантаженнями.

Однією з найбільш поширених проблем стану здоров’я стегнового суглоба є остеоартроз. Тазостегновий суглоб є частим випадком виникнення остеоартрозу після колінного суглоба.

В результаті  багаторічних статичних навантажень пошкоджується суглобова поверхня. Причиною цього є вік. У групі ризику – спортсмени, які, на жаль, часто після багатьох років спортивної кар’єри стикаються з проблемою артрозу.

Пацієнти на ранніх стадіях захворювання можуть відчувати слабкість  кінцівки, зниження ефективності ходи, а також наявність іррадіації болю в коліно. Однак разом з прогресуванням хвороби, дегенеративні процеси викликають біль, набряк і зниження рухливості в суглобах, через що на останніх стадіях хвороби пацієнти майже повністю позбавлені можливості рухатися і здійснювати повсякденні дії.

Таким чином, основні симптоми дегенеративного захворювання включають в себе:

  • біль у суглобах,
  • болючість під час руху,
  • зменшення діапазону руху.

Ревматоїдний поліартрит, подагра, анкілозуючий спондилоартрит (Хвороба Бехтерева).

Тазостегновий суглоб часто пошкоджується в результаті системних захворювань організму. Хронічне запалення призводить до змін в синовії, і в результаті вона спочатку набрякає, а пізніше гіпертрофується (розростається). Зміни в синовіальній рідині є причиною руйнування суглобів. Розвиток запалення призводить до незворотних деформацій суглоба, обмеження його руху, руйнування хрящів (втрата товщини, збільшення  хондромаляція (вогнищевим дефектам – «діркам»), посилення болю, скорочення сухожиль і м’язів, і, таким чином, прогресуючої втрати активної працездатності.

В результаті запалення руйнується хрящової шар суглоба, що може привести до необхідності артропластики (ендопротезуванню) тазостегнового суглоба.

Ендопротезування кульшового суглоба

Перенесені переломи в області тазостегнового суглоба.

Одним з найбільш поширених переломів в області тазостегнового суглоба є перелом стегнової кістки в тій частині, яку називають шийкою. Все це може бути пов’язано з ускладненнями остеопорозу (захворювання, характерним для якого є втрата щільності кісткової тканини, знижена механічна стійкість і сприйнятливість до переломів, викликана старінням організму або порушенням роботи ендокринних залоз). Лікування такого перелому – це артропластика (імплантація ендопротеза) тазостегнового суглоба.

Вроджені аномалії, що виключають інші способи лікування

Анатомічні порушення призводять до аномальної біомеханіки суглоба і, як наслідок, прискореного руйнування, в основному, суглобового хряща і розвитку раннього остеоартрозу суглоба. Такою стан спостерігається, наприклад, при дисплазії кульшового суглоба.

Асептичний некроз головки стегнової кістки

Зустрічається при закупорці або стисненні судинного пучка, що постачає головку стегна кров’ю. В результаті нестачі кровонаповнення, голівка стегнової кістки гине і руйнується, що призводить до болю і знерухомлення.

Які ендопротези існують і найбільш часто застосовуються?

 

Цементний ендопротез – цей вид протеза імплантується в кістку з використанням так званого кісткового цементу, тобто спеціального кісткового «клею». Цементний ендопротез зазвичай використовується у літніх пацієнтів з остеопорозом і ревматоїдним артритом.

Безцементний ендопротез – цей вид протеза імплантується в кістку, щоб через деякий час після операції зростися з кісткою пацієнта. Він призначений для молодих пацієнтів, чия кістка досить щільна і мінералізована для оптимального процесу вторинної фіксації.

Також, компоненти ендопротеза відрізняються між собою за матеріалом взаємодії і ступеня зносостійкості, тобто, тими частинами, які знаходяться в постійному механічному контакті. Ці частини називаються парами тертя ендопротеза.

Виділяють наступні пари тертя ендопротеза і їх різновиди:

 

 

  • пластиковий вкладиш і металева головка протеза (пластик-метал),
  • пластиковий вкладиш і керамічна головка протеза (пластик – кераміка),
  • металевий вкладиш і металева головка протеза (метал – метал),
  • керамічний вкладиш і керамічна головка протеза (кераміка – кераміка).

Максимальна швидкість зносу компонентів ендопротеза суглоба характерна для пари тертя «стандартний поліетилен-метал» і мінімальна для повністю керамічної пари тертя. Дані на схемі приблизні. Реальна швидкість зносу залежить також від маси пацієнта та його рівня фізичної активності

Вартість штучного суглоба залежить від етапності операції (первинне або ревізійне ендопротезування), типу фіксації ендопротеза в кістці (цементна або механічна фіксація), моделі протеза (коротка, стандартна, або довга ніжка), від пари тертя компонентів протеза (кераміка, метал, поліетилен). Дешевими ендопротезами вважаються конструкції цементної фіксації з пара тертям поліетилен-метал, а більш дорогими – механічної фіксації з керамічним пара тертям.

 

 

Як підготуватися до операції із заміни тазостегнового суглоба?

На момент проведення операції пацієнт повинен перебувати в хорошій фізичній формі. Це дозволить уникнути післяопераційних ускладнень. Одним з найважчих ускладнень є інфекція протеза. Тому необхідно заздалегідь повідомити лікаря про будь-які ознаки інфекції у вашому організмі, щоб він міг оцінити ризики до проведення операції. Такий захід поширюється на всі проблеми з серцем, легенями, нирками, сечовим міхуром, зубами або яснами. Будь-яка проблема зі здоров’ям повинна бути вирішена до проведення хірургічного втручання.

Крім того, до проведення операції із заміни тазостегнового суглоба необхідно вирішити будь-які серйозні проблеми зі шкірою.

Напередодні операції

Госпіталізація пацієнта перед ендопротезуванням тазостегнового суглоба здійснюється за один-два дні до проведення хірургічного втручання. Вас оглянуть терапевт, травматолог-ортопед, пояснять те, що вам необхідно знати про майбутню операцію. При необхідності буде зроблено додаткове обстеження (лабораторне, рентгенографічне, функціональне). Напередодні операції вас огляне анестезіолог.

Вам необхідно навчитись:

  • користуватися ходити з додатковими засобами опори без навантаження на оперованих кінцівку (милиці, ходунки)
  • навчання техніці сідання, сидіння, вставання з ліжка

Основні діагностичні заходи перед операцією:

  • рентгенологічне обстеження кульшових суглобів
  • загальний аналіз крові
  • загальний аналіз сечі
  • коагулограмма (ПТІ, фібриноген, МНО)
  • біохімічні аналіз крові
  • електрокардіографія
  • обстеження на сифіліс
  • аналіз крові на ВІЛ
  • HbsAg, Anti – НСV
  • визначення цукру в крові
  • фіброгастроскопія
  • УЗД судин нижніх кінцівок
  • огляд терапевта і інших фахівців при супутньої патології (із зазначенням лікування)

Додаткові діагностичні обстеження перед оперативним втручанням:

  • КТ, МРТ кульшового суглоба (за показаннями)
  • ЕхоКГ (за показаннями)
  • рентгенденсітометрія, УЗД-денситометрія (за показаннями)

Операція імплантації ендопротеза кульшового суглоба

Проводиться під спінальною анестезією, рідше під загальним наркозом. Перед операцією пацієнт отримує профілактичну дозу антибіотиків і низькомолекулярний гепарин, що мінімізують ризик інфекційного ускладнення і венозного тромбозу. Після операції іноді необхідно призначити до двох одиниць еритроцитарної маси, заповнивши таким чином втрату крові під час операції і в післяопераційному періоді.

Спочатку операції проводиться спіл шийки стегнової кістки разом з головкою. Потім поглиблюється вертлужная западина в тазових кістках. Видалені елементи власного суглоба замінюються ендопротезом – стегновою частиною і частиною, що входить в вертлюжну западину. Зчленування (нові штучні поверхні суглоба) утворюють головка (керамічна або металева) фіксована на стегновий елемент (ніжка) і поліетиленова вставка фіксована у вертлужний компонент (чашка).

Антибіотики використовують протягом 3-4 днів після операції, а антитромботичну профілактику – протягом 6 тижнів. З першого дня після операції пацієнт виконує ізометричні і дихальні вправи, пробує встати вертикально, діапазон вправ поступово розширюється, так що можна починати ходити з поступовим навантаженням на оперовану кінцівку на 2-3 добу. Пацієнт залишається в стаціонарі після операції 1-2 тижні. Цей час необхідний для загоєння післяопераційної рани і проведення реабілітаційних дій. Після виписки з лікарні пацієнт повинен ходити за допомогою ортопедичних милиць і продовжувати вправи під наглядом фізіотерапевта або відповідно до його вказівок в домашніх умовах.

Реабілітація є дуже важливим елементом у відновленні повного здоров’я – після операції вона повинна систематично виконуватися протягом, як мінімум 6 тижнів.

 

 

Виписка зі стаціонару

Перед випискою з лікарні ви повинні навчитися певним діям, таким, як:

  • самостійно вставати і лягати в ліжко
  • контролювати післяопераційний біль
  • самостійно їсти, пити і користуватися туалетом
  • ходити за допомогою реабілітаційного обладнання (тростини, ходунків, ортопедичних милиць) по рівній поверхні і вміти долати вгору і вниз 2-3 сходинки сходів
  • вміти виконувати вдома запропоновані вправи
  • вживати заходів обережності для запобігання травм і забезпечення правильного загоєння рани

Коли вис виписують із стаціонару, медичний персонал надасть вам інформацію, що стосується вашого діагнозу, проведеної операції і подальших рекомендація по відновленню у себе вдома. Хоча частота ускладнень після імплантації ендопротеза кульшового суглоба низька, іноді вони все ж відбуваються і можуть значно збільшити час одужання або обмежити ступінь її повноти. Співробітники клініки обговорять з вами можливі тривожні симптоми ускладнень, які свідчать про ознаки інфекції або тромбозу судин.

Питання, які задаються найбільш часто після ендопротезування кульшового суглоба:

Коли можна прийняти душ?

Душ можна приймати після зняття швів. Зазвичай перше купання відбувається вже вдома. Подбайте, щоб у ванні були поручні, гумовий неслизький килимок. При першому прийомі душа має бути присутнім близька людина для підстраховки.

Коли можна керувати автомобілем?

Автомобілем можна буде користуватися зазвичай через 2-3 місяці після ендопротезування, якщо пацієнт без зусиль і дискомфорту натискає на педалі. Пам’ятайте, що спочатку треба сісти на крісло, а потім підтягти ноги. Виходити з машини слід в зворотньому порядку – поставити ноги на асфальт і за допомогою тростини встати.

Чи може виникати біль під час занять ЛФК?

Біль при виконанні вправ і навіть у спокої може мати місце, але вона повинна бути терпима, при сильному болі треба випити знеболююче. Якщо біль не проходить, слід звернутися до лікаря.

Коли можна відмовитися від милиць?

Терміни реабілітації індивідуальні. Вони залежать від техніки операції, від виду протеза, від активності та віку пацієнта. Якщо реабілітація проходить без ускладнень, то від милиць можна відмовитися вже через 1,5 місяця.

Чи можна займатися спортом?

Можна, але не всіма видами спорту. Рекомендується ходьба, піші походи, їзда на велосипеді, плавання. Спортивні змагання, пов’язані зі стрибками, активним бігом, командні ігри в футбол, волейбол і т.д. протипоказані.

Як довго може турбувати біль у нозі?

Дискомфорт, такий як тягнучі болі може турбувати до півроку. Надалі біль може з’являтися при зміні погоди.

Про що повинна пам’ятати людина з ендопротезом кульшового суглоба?

Життя зі штучним суглобом буде відрізнятися від колишнього і мати деякі обмеження. Пацієнт з ендопротезом повинен не забувати про свій штучний суглоб все життя. Для того, щоб цей механізм довше служив, щоб пацієнт міг впевнено повернутися до активного життя і комфортно жити найближчі 15-20 років (приблизний термін служби сучасного імплантату) треба пам’ятати про наступні рекомендації лікарів:

  • будьте адекватно активними: як гіподинамія, так і надмірне фізичне навантаження в однаковій мірі шкідливі для суглобів;
  • в раціон вводьте продукти, багаті мінералами і природними будматеріалами, необхідними для кісток (риба, лляне масло, кунжут);
  • частіше гуляйте. До кінця третього місяця можна гуляти до 4-х годин в день (періодично відпочиваючи на лавці), ходіть в день не менше 10000 кроків;
  • нарощуйте фізичне навантаження плавно (особливо в перший рік після ендопротезування);
  • відвідуйте фітнес, займайтеся на біговій доріжці в щадному режимі «ходьби» і велотренажері;
  • можна їздити на велосипеді, танцювати (але не швидкі танці), займатися веслуванням і боулінгом;
  • плавайте, 2-3 рази в тиждень займайтеся аквааеробікою;
  • стежте за своєю вагою, боріться з кожним зайвим кілограмом;
  • уникайте травм;
  • ходіть в зручному ортопедичному взутті, яке стабілізує гомілковоступневий суглоб;
  • при найменшому дискомфорті і, тим більше, появі болю, звертайтеся до лікаря

Не можна!

  • скажіть категоричне «ні» екстремальним видам спорту, бойовим мистецтвам, лижам, альпінізму і командним контактним іграм;
  • намагайтеся не перевантажувати, не переохолоджувати, не перегрівати ногу;
  • не підіймайте вантаж більше 10 кг;
  • не сідайте навпочіпки, чи не схрещуйте ноги (коли сідаєте, тримайте їх на ширині плечей);
  • не стійте на ногах більше 30 хвилин;
  • не сидіть в глибоких кріслах, низьких диванах і на м’яких стільцях

Якщо реабілітаційний період пройшов без ускладнень, то пацієнт повертається до звичного ритму, якість життя поліпшується, він вільно пересувається і навіть забуває про щадне ставлення до оперованої ноги. І ось тут таїться підступ. Штучний суглоб – це механізм, який зношується. Друга операція травматичніше, вона проходить важче і часто з ускладненнями. Тому пацієнт повинен бути зацікавлений в більш тривалому терміні життя нового тазостегнового суглоба, а цьому сприятиме дбайливе ставлення до нього.

 

 

Запрошуємо Вас на консультацію!