Футбол є найпоширеніший ігровий спорт у світі. За оцінками, 265 000 000 активних футболістів налічується на 2006 рік. Властивість цього виду спорту полягає у високому ризику травм передньої хрестоподібної зв’язки (далі ПХЗ) по відношенню до інших видів спорту. Через травму ПХЗ багато часу витрачається на відновлення з метою повернення до гри у футбол, що впливає на сильну дослідницьку спрямованість для визначення факторів ризику травми. Цей дослідницький акцент дозволив швидко отримати літературу, в якій визначено потенційні модифіковані та немодифіковані фактори, що підвищують ризик травмування.
Мета цього огляду — упорядкувати останню літературу, в якій повідомляється про потенційні механізми та фактори ризику безконтактного травмування ПХЗ у футболістів. Більшість пошкоджень ПХЗ є безконтактним за своєю природою. Звичайні ігрові ситуації, що виключають контактну травму ПХЗ, включають:
- раптова зміна напряму руху при бігу або маневрі у поєднанні зі швидким уповільненням, приземленням зі стрибком на коліно;
- поворот (ротація) коліном на розігнутій нозі з фіксованою стопою;
- внутрішнє розгинання коліна (вальгус) із переміщенням ваги тіла на травмовану ногу та підошовну поверхню стопи, нерухомо закріплену на ігровій поверхні.
Потенційні фактори ризику зовнішніх безконтактних травм ушкоджень передньої хрестоподібної зв’язки включають:
- штучну поверхню замість натуральної трави;
- надто сухе покриття газону;
Зазвичай передбачувані внутрішні чинники ризику включають:
- генералізовану та специфічну слабкість колінного суглоба;
- невелику та вузьку ширину міжвиросткової вирізки (відношення ширини вирізки до діаметру та площі поперечного перерізу ПХЗ);
- зниження відносної (до чотириголового м’яза) сили підколінних сухожиль, м’язова втома шляхом зміни нервово-м’язового контролю, зниження сили пропріоцепції;
- бічне зміщення тулуба та відведення стегна у поєднанні зі збільшеним відведенням коліна (динамічний вальгус коліна), а також підвищеною внутрішньою ротацією стегна та зовнішнім обертанням гомілки з пронації ноги або без неї.
Виявлені механізми та фактори ризику для безконтактних травм передньої хрестоподібної зв’язки були здебільшого вивчені у чоловіків футболістів. Безконтактна травма ПХЗ у футболістів, напевно, має багатофакторну етіологію. Виявлення спортсменів з підвищеним ризиком може бути важливим першим кроком перед розробкою та реалізацією конкретних передсезонних та міжсезонних тренувальних програм, спрямованих на зміну виявлених факторів ризику та зниження рівня травматизму ПХЗ. Сучасні дані вказують на те, що цей важливий крок для запобігання травмам ПХЗ є єдиним варіантом для ефективного запобігання наслідкам остеоартриту, пов’язаних із цією травмою.
Дивись також:
- Профілактика безконтактних ушкоджень передньої хрестоподібної зв’язки у футболістів.
- Заміна кульшового суглоба у клініці Лінько м. Київ
- Операція Латарже
- Ревізійна реконструкція передньої хрестоподібної зв’язки: клінічний результат і дані що до повернення в спорт.
- Пошкодження задньої хрестоподібної зв’язки
- Коли колінний протез не привід лежати на дивані: розбираємося зі спортом після заміни суглоба
✔️ Перевірено експертом
Розсоха Олександр Сергійович, лікар ортопед-травматолог, нейрохірург
Працює в Клініці Лінько (клініка ортопедії та травматології) м.Київ, Україна – з багаторічним досвідом роботи в області первинного остеосинтезу, артроскопічної та естетичної ортопедії. Спеціаліст в області малоінвазивної хірургії та хірургії колінного і тазостегнового суглоба. Проводить операції з приводу лікування переломів кісток, відновлення хрестоподібних звязок колінного суглоба, корекції Hallux-valgus (деформовані кісточки на стопі), ендопротезування колінного та тазостегнового суглобів. Його професійні компетенції включають роботу з пацієнтами різного віку, в тому числі з дітьми та людьми похилого віку.
Автор перевіряє медичний контент на точність, актуальність та відповідність сучасним клінічним рекомендаціям.